Молода канадська кураторка та письменниця Мішель Каспржак (Michelle Kasprzak), яка нині є куратором V2_ Institute for the Unstable Media в Роттердамі, завітала до Мистецького Арсеналу після невеличкої пригоди - вона заблукала під час оглядин Києво-Печерської лаври. Цей дрібний курйоз, однак, зовсім не завадив їй докладно оглянути експозицію ARSENALE 2012. Мішель із задоволенням відповіла на питання Катерини Філюк про свої враження від виставки та про те, як молодому куратору досягти успіху.

Чи сподобалась вам виставка?

- Мені здалося, що я бачу більшою мірою найгірші часи, але це нормально, адже це показник того, що відбувається у світі зараз, це відображення теперішнього  моменту. Сьогодні світ переживає складний етап, пов’язаний із фінансовою кризою, політичними проблемами в багатьох країнах. Отже, кожного разу, коли ти розгортаєш газету, то знаходиш там погані новини. Але тут також є й оптимістичні знаки, такі як Золотий лотос, що виступає символом позитивних змін. Таких робіт в експозиції багато.

Як ви можете прокоментувати тему бієнале "Найкращі часи, найгірші часи"?

- Думаю, даючи назви бієнале куратори свідомо залишають собі певний простір для маневру. Але мені подобається, що Девід Елліотт задіяв ідею протилежностей та опозицій, адже, знову ж таки, ми живемо в такий час, коли середина весь час зменшується. В Україні, як і у світі, загалом зменшується середній клас, однак зростає кількість бідних а, в якому сенсі, і кількість надмірно багатих. Мене приваблює велика кількість відеоробіт, хочеться піти і подивитися їх ще раз більш уважно.

У світі існує більше 100 бієнале, як ви оцінюєте цей факт?

Напевне існують аргументи як "за", так і "проти". Звісно, я вважаю, що це дуже добре і намагаюся побачити якомога більше бієнале. Водночас ми спостерігаємо тенденцію до тиранії великого, все має бути великим. Така тиранія призводить до нереалістичних очікувань, що в у випадку з бієнале призводить до логістичних проблем, будування якихось фантастичних споруд за величезні гроші та інше. Однак, зараз потрібні великі жести, щоб привабити аудиторію.Як куратор, який робить різні виставки, великі й малі, розумію, що маленьку виставку побачить 50 чоловік. Починаєш міркувати про те, як збільшити кількість відвідувачів. Один із варіантів досягнути цього - робити освітні заходи, викладати лекції в Інтернет чи транслювати їх онлайн, як ви тут робите, але великі події все ж таки змушують людей прийти, спілкуватися, взаємодіяти з мистецтвом. І, безперечно, бієнале чи фестиваль сприяють цьому якнайбільше. А для художників участь у великих шоу також дає можливість показати себе, тож для всіх учасників великих подій це плюс.

Ви є автором досить впливового блоґа про кураторську практику, тож можливо можете дати кілька порад молодим людям, які мріють стати кураторами.

Так, звісно. Як на мене, найважливіша річ – це робити щось. Коли ти дивишся на ARSENALE 2012 чи на Венеційську бієнале, думаєш: "ого, як же досягти такого рівня", як знайти роботу, коли не маєш жодного досвіду. Але про що справді варто думати, це про те, що можна набути досвіду, організовуючи маленькі заходи – демонструючи кінофільми вдома, домовляючись з галереями про певні акції у проміжках між виставками. Це потрібно для того, щоб знайти свій шлях, зрозуміти чим ти хочеш займатися, бо існує багато різноманітних сфер – арт-дилери, які постійно відвідують ярмарки мистецтва, комерційна та некомерційна сфери, освітні програми, робота в музеї. Важливо зрозуміти, що з цього тебе цікавить, а потім не сидіти і не чекати на пропозицію, а робити щось самому, організовувати власні заходи чи писати, адже для того, щоб писати, взагалі не потрібно ніяких витрат, і Інтернет завжди до твоїх послуг.